формальний

-а, -е.

1) Стос. до форми (у 4, 5 знач.), обумовлений формою.

••

Форма́льна ло́гіка — наука про форми мислення, правила і форми виведення одного судження з інших.

Форма́льна осві́та — напрям, прибічники якого вважають, що основною метою навчання є розвиток пам'яті, уваги, мови та інших розумових здібностей, а знання з основ наук мають другорядне значення.

2) Який дотримується лише форми (у 6 знач.), відображає її, не рахуючись із суттю справи, зі справжнім станом речей; пройнятий формалізмом (у 1 знач.). || Який існує або зроблений лише для видимості. Формальне ставлення до своїх обов'язків.

3) Виконаний за встановленим порядком, офіційний; який ґрунтується на дотриманні форми (у 9 знач.). || Здійснений за виробленим правилом, так, як прийнято.

4) Пов'язаний з формою (у 7 знач.).

5) Який надає перевагу формі (у 7 знач.), пройнятий ідеями формалізму (у 2 знач.); формалістичний.

6) лінгв. Пов'язаний з формою (у 12 знач.).

7) спец. Який передбачає заміну всіх змістових понять символами, а всіх змістових тверджень – відповідними формулами (про метод у математичній логіці).

8) заст. Справжній, дійсний.